Анатолій Шарій намагався спростувати в суді слова Петра Порошенка. Натомість Верховний Суд вказав на недобросовісність поведінки самого А. Шарія.
Історія справи
У січні 2019 року Президент України Петро Порошенко відвідував собор у Рівному. Після цього заходу до Президента підійшов чоловік. Подякувавши за Томос, цей чоловік запитав у Петра Порошенка, чому в Україні переслідуються українські журналісти, в тому числі блогер Анатолій Шарій.
У відповідь Президент Порошенко висловив свою впевненість у відсутності жодних переслідувань оскільки:
… Анатолій Шарій — не український журналіст, він працює на Росію…
Після цього діалогу чоловік направив зняте відео пану Шарію, яке той оприлюднив на своєму ютуб-каналі, анонсувавши подання позову про захист честі і гідності до Президента Порошенка з метою спростувати наведені слова.
Перша інстанція
Печерський районний суд м. Києва задовольнив позов: визнав вказану інформацію недостовірною та зобов’язав Президента Порошенка спростувати її в газеті «Урядовий кур’єр».
Важливо, що справа слухалася без участі сторони Петра Порошенка. Як згодом встановив апеляційний суд, Президент не був повідомлений про розгляд справи належним чином. Ба більше, Печерський суд навіть не зміг належно оформити жодну з повісток про виклик.
Те, що Анатолій Шарій є журналістом, суд встановив на підставі посвідчення творчої спілки журналістів, виданого у 2009 році. А той факт, що він не «працює на Росію» — на підставі відсутності доказів його працевлаштування в РФ.
Апеляція
Наше адвокатське об’єднання прийняло доручення на ведення цієї справи вже після ухвалення рішення Печерським судом. В апеляційній скарзі ми звертали увагу на
безліч процесуальних порушень при розгляді справи в першій інстанції, а також на штучний характер позову: фактично пан Шарій сам поширив інформацію, яку просив визнати недостовірною.
Крім того ми підкресили, що Петро Порошенко не відмовляється від власних слів, а навпаки — зайвий раз підтверджує, що не вважає пана Шарія український журналістом, оскільки той працює на Росію. Водночас ми навели обґрунтування того, чому ці слова є оціночним судженням і не підлягають спростуванню.
Київський апеляційний суд погодився з більшістю наведених нами аргументів щодо процесуальних порушень та з усіма аргументами щодо порушень по суті справи. Рішення Печерського суду було скасоване, а у позові відмовлено.
Касація
У Верховному Суді сторона Анатолія Шарія стверджувала, що її не повідомили про засідання апеляційного суду, та що слова Петра Порошенка не є оціночним судженням. ВС не пристав на такі аргументи і залишив в силі постанову апеляційного суду.
Важливо, що касаційний суд зазначив, що пан Шарій самостійно поширив інформацію, яку сам потім і оскаржив. Це, як вказав ВС, не надає підстав для висновку про добросовісність дій А. Шарія.
Чому це важливо
Суди у цій справі погодилися із тим, що той, хто звертається до суду за захистом честі, гідності і ділової репутації, може діяти недобросовісно, подаючи позов до суду.
Останнім часом публічні особи можуть стикатися з випадками, коли до них підсилають спеціально найнятих людей, задача яких спровокувати жорстку відповідь і зафільмувати це. Згодом це може використовуватися проти публічної особи з різною метою.
Так було і у справі за позовом А. Шарія: чоловік, який зафільмував Петра Порошенка, наскільки ми розуміємо, згодом отримав від пана Шарія грошову винагороду. Якби сам А. Шарій не оприлюднив відповідне відео, майже ніхто про оскаржені слова Президента ніколи би не дізнався.
Тобто є очевидним, що у цьому випадку привід для звернення до суду був створений штучно, ймовірно, з метою збільшення власної популярності. Слова, які були сказані фактично лише одній особі, пан Шарій просив спростувати в «Урядовому кур’єрі» — газеті з пів-мільйонним тиражем. Це є відверто непропорційним способом захисту і зразком зловживання цивільним правом.
Отже, у цій справі, апеляційний і Верховний суди ґрунтували свої рішення не лише на тому, що слова Петра Порошенка про Анатолія Шарія були оціночним судженням, але й на тому, що сам позивач поширив те, що згодом оскаржив.
Вважаємо, що тепер у подібних справах справах така позиція Верховного Суду має дістати розвитку. А саме, суди мають застосовувати норми ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу: прямо відмовляти у судовому захисті права на спростування недостовірної інформації у разі доведеного зловживання правом. Також подання позову у спорі, що має очевидно штучний характер, є підставою для залишення такого позову без розгляду (п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу).
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2019 (скасоване)
Постанова Київського апеляційного суду від 28.10.2020
Постанова Верховного Суду від 22.12.2021
