Наразі точаться дискусії щодо регулювання штучного інтелекту в Україні. Цей матеріал дає зріз поточного стану та погляд на перспективу.
Поточний стан регулювання
В українському законодавстві штучний інтелект згадується вже роки як. Та це не одиничні згадування.
Більшість нормативно-правових актів охоплює питання стандартів освіти й освітніх галузей, освітніх програм й спеціальностей, захисту дисертацій, підготовки спеціалістів, підвищення кваліфікації й перепідготовки кадрів, рубрикації науково-технічної інформації й наукових видань, науково-практичних конференцій, олімпіад, конкурсів, інституту штучного інтелекту та його проблем із беззмінним А. І. Шевченком.
Доволі усталеним є напрямок нормативного регулювання з державних статистичних спостережень. У тому чи іншому вигляді, приділення уваги технологіям штучного інтелекту тут прослідковується принаймні з 2012 року.
Окремою категорією є програми, плани пріоритетних дій, концепції розвитку, стратегії, визначення основних чи пріоритетних напрямів й вирішення деяких питань. Ці нормативні акти мають концептуальний характер та визначають передумови, цілі, очікувані результати, завдання, заходи з розвитку певних сфер за допомогою штучного інтелекту або з розвитку штучного інтелекту у певних сферах. Про цю категорію докладніше згодом.
Але законодавчі акти з регулювання безпосереднього використання технологій штучного інтелекту та у зв’язку із ними відсутні.
Принаймні у цивільному й комерційному обігу, відсутність такого регулювання не ставить технології штучного інтелекту поза законом. Адже використання технологій штучного інтелекту може охоплюватися загальними нормами, підпадати під дію спеціальних норм або дозволяти використання аналогії закону чи аналогії права.
При використанні технологій штучного інтелекту як інструменту ускладнення менш імовірні:
- може бути укладений договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам, а у передбаченому цими актами договорі — врегулювати відносини, які не врегульовані ними
- відносини можуть регулюватися звичаєм — правилом поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері відносин
- якщо певні відносини є неврегульованими, вони регулюються тими правовими нормами, що регулюють подібні за змістом відносини, а за неможливості цього — відповідно до загальних засад
- права та обов’язки виникають зокрема з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують права та обов’язки
При використанні технологій штучного інтелекту, що воно межує із категорією суб’єкта відносин, ускладнення більш імовірні:
- цивільним законодавством регулюються відносини, засновані на юридичній рівності, що вимагає аби всі учасники відносин мали прояв у юридичній площині
- цивільним законодавством регулюються відносини, засновані на вільному волевиявленні, що вимагає аби всі учасники відносин мали волю, а виявлення такої волі всіма ними було вільним
- перелік учасників цивільних відносин є вичерпним — це фізичні особи, юридичні особи, держави та інші суб’єкти публічного права
Та між цими двома частинами діапазону можливого пролягають юридичні сутінки:
- правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків — так, дія саме особи, але не безпосередньо з набуття, зміни, припинення прав й обов’язків, а спрямована на це, без визначення, чим та як обмежується змістовне навантаження такого спрямування
- у представництві, одна сторона зобов’язана або має право вчинити правочин від імені іншої сторони — перелік підстав виникнення представництва не окреслений вичерпним переліком, формальне визначення сторони виключно як особи відсутнє, обмеження кола представників виключно фізичними особами прямо не встановлене
Відтак, принаймні у цивільному й комерційному обігу, регулювання у поточному стані не виключає не тільки використання технологій штучного інтелекту як інструмента, а й функціонування заснованого на технологіях штучного інтелекту агента в якості складової правочину. Але я б все ж був обережним в оцінках можливого, адже норми цивільного кодексу створювалися без усвідомлення того, що використання технологій штучного інтелекту може бути реальністю у діловому обігу, а відкритість й готовність до всього нового у нього не закладалися.
Перспектива регулювання
Повертаючись до нормативних актів концептуального характеру. Всі ці концепції розвитку й стратегії — це саме про перспективу регулювання. Але вони окреслюють різні підходи до регулювання. Що обумовлено не стільки зрілістю технологій та ступенем їх проникнення у реальне життя у різний час, скільки зміною політичних курсів в залежності від зміни влади.
Станом на тепер, перспектива регулювання вибудовується за наступною кривою: План пріоритетних дій уряду на 2020 рік —>
Концепція розвитку штучного інтелекту в Україні —>
План пріоритетних дій уряду на 2021 рік —>
План заходів з реалізації концепції розвитку штучного інтелекту на 2021-2024 роки —>
Концепція проекту Закону України «Про штучний інтелект» – – >
Залишаючи за дужками положення на кшталт “швидше, вище, сильніше”, приведу лише ті, що можуть допомогти побачити перспективу регулювання.
План пріоритетних дій уряду на 2020 рік передбачав розробку концепції закону розвитку (sic) штучного інтелекту з очікуваним результатом у вигляді визначення напрямів, механізму, умов розвитку штучного інтелекту.
Концепція розвитку штучного інтелекту в Україні поміж іншого передбачає:
у сфері економіки
- стимулювання розвитку підприємництва у галузі штучного інтелекту
- мотивацію суб’єктів господарювання до запровадження технологій штучного інтелекту
- розроблення дорожньої карти щодо перекваліфікації людей
- запровадження державного замовлення на системи штучного інтелекту, спеціалістів, дослідників
- стимулювання партнерства держави та бізнесу у сфері інноваційних проектів
- удосконалення законодавства
у сфері кібербезпеки
- удосконалення законодавства і створення сучасної нормативно-правової бази
- оновлення державних стандартів щодо інформаційної безпеки
у сфері правосуддя
- впровадження консультативних програм на основі штучного інтелекту, які відкриють доступ до юридичної консультації широким верствам населення
- попередження суспільно небезпечних явищ шляхом аналізу наявних даних за допомогою штучного інтелекту
- визначення необхідних заходів ресоціалізації засуджених шляхом проведення аналізу наявних даних за допомогою технологій штучного інтелекту
- винесення судових рішень у справах незначної складності із використанням технологій штучного інтелекту
в частині безпосередньо правового регулювання
- імплементацію рекомендацій Організації економічного співробітництва та розвитку OECD/LEGAL/0449
- дотримання рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2020)1
- розроблення етичного кодексу штучного інтелекту
з очікуваним результатом у вигляді нормативно-правового регулювання діяльності у галузі штучного інтелекту.
План пріоритетних дій уряду на 2021 рік передбачає:
- розробку концепції закону щодо розвитку штучного інтелекту
- розробку плану заходів з реалізації концепції розвитку штучного інтелекту
з очікуваними результатами у вигляді визначення напрямів, механізму, умов розвитку штучного інтелекту та визначення заходів з досягнення окремих встановлених концепцією цілей.
План заходів з реалізації концепції розвитку штучного інтелекту на 2021-2024 роки серед 11 (sic) заходів передбачає:
- запровадження правового регулювання з питань формування державної політики у галузі штучного інтелекту, у вигляді концепції законопроекту про розвиток штучного інтелекту
- запровадження державної підтримки використання технологій штучного інтелекту в пріоритетних галузях економіки, у вигляді державної програми з використання технологій штучного інтелекту в пріоритетних галузях економіки
- впровадження технологій штучного інтелекту в національну систему кібербезпеки для проведення аналізу і класифікації загроз, вибору стратегії їх стримування, запобігання їх виникненню
- забезпечення використання технологій штучного інтелекту у сфері охорони здоров’я, у вигляді впровадження системи підтримки клінічних рішень, персоналізованої медицини, телемедицини з використанням технологій штучного інтелекту
- забезпечення використання технологій штучного інтелекту для проведення аналізу ефективності системи публічного управління, у вигляді запровадження системи збору даних для проведення аналізу, прогнозування й моделювання показників ефективності системи публічного управління
- визначення необхідних засобів ресоціалізації засуджених шляхом проведення аналізу даних за допомогою технологій штучного інтелекту, у вигляді планів роботи з засудженими з урахуванням результатів такого аналізу
Концепція проекту Закону України «Про штучний інтелект» в якості очікуваного результату передбачає прийняття закону, який визначатиме:
- коло суб’єктів та об’єктів правовідносин у галузі штучного інтелекту
- інструменти контролю впливу технологій штучного інтелекту на права людини
- граничні межі автономності штучного інтелекту
- права, обов’язки і відповідальність розробника та користувача технології штучного інтелекту
- правовий режим результатів діяльності штучного інтелекту
- процедуру сертифікації, стандартизації та ліцензування технологій з використанням штучного інтелекту
- принципи та правила доступу технологій штучного інтелекту до реєстрів, баз даних, мережі інтернет
- базові принципи алгоритмів самостійного навчання технології, зокрема шляхом підключення до мережі інтернет
- можливості створення та застосування штучного інтелекту зокрема в системах управління військами та зброєю
Проте, із посиланням на зміни у регламенті уряду, цю концепцію проекту закону про штучний інтелект було повернено її розробнику. Тобто, ця остання з точок кривої наразі зникла, та подальша перспектива регулювання є невизначеною. Але вона принаймні окреслила наміри. Якщо ж повернення цієї концепції не було пов’язано з суспільною реакцією та єдиною причиною дійсно були зміни регламенту, то регуляторний акт того самого змісту має з’явитися згодом під виглядом стратегії, яка у бюрократичній процедурі зайняла місце концепції проекту закону.
Намагаючись розгледіти перспективи регулювання, важливо розуміти, що уряд із профільним міністерством не є єдиним центром прийняття рішень. Окрім урядового рівня, парламенту, профільного парламентського комітету, окремих народних депутатів, існує ціла низка опортуністів, які намагаються отримати зиск з цієї дуже привабливої й зручної теми.
Робоча група з рекодифікації цивільного законодавства під головуванням першого заступника голови парламенту на початку цього року почала форсувати оновлення цивільного кодексу зокрема й у контексті діджиталізації процесів у суспільстві та глибокого проникнення новітніх технологій у підприємницьку діяльнсіть. З їх боку йдеться про включення до засад цивільного законодавства принципу усвідомленої й відповідальної взаємодії людини з автономними роботами та штучним інтелектом, розширення об’єктів цивільних прав за рахунок автономних роботів й штучного інтелекту, передбачення спеціального правого статусу цифрової (електронної) особи, доповнення положень про делікти відшкодуванням шкоди, завданої робототехнікою (sic) та штучним інтелектом. Згідно із затвердженим планом, внесення профільних законопроектів визначалося на березень й вересень цього року, але наразі ця хвиля захлинулася.
За наполегливої участі А. І. Шевченка, під егідою інституту проблем штучного інтелекту, вже більше року видобувають свою окрему національну стратегію розвитку штучного інтелекту у напрямку створення універсальної обчислювальної машини зі штучним інтелектом. У своїй боротьбі за місце під сонцем цей напрям спирається на підтримку Ради національної безпеки і оборони України. Функціонери цього напряму широко відомі у вузьких колах, тож імовірність успіху тут зацікавлені особи можуть оцінити самостійно.
Кого тільки не побачиш на цьому соковитому пасовищі! Навіть Вища рада правосуддя завітала із пропозицією щодо пілотного проекту на базі суду першої інстанції в частині автоматизованого розгляду системою із застосуванням штучного інтелекту судових справ про адміністративні правопорушення із формальним складом без участі судді. Але профільне міністерство відхилило цю пропозицію при узгодженні плану заходів з реалізації концепції розвитку штучного інтелекту.
Сподіваюсь, спектр зацікавлених у розвитку штучного інтелекту осіб тепер виглядає більш зрозумілим. Чого не можна сказати про перспективи регулювання.
Що далі
Профільне міністерство увесь час ігнорувало підхід Європейського Союзу до регулювання сфери штучного інтелекту. Зрозуміло, що на те були причини. Хай там якими вони були обґрунтованими та нехай навіть вони замовчувалися у публічній площині. Так чи інакше, у бік Європейського Союзу з цих питань профільне міністерство просто не дивилося.
Але ж інтеграція до Європейського Союзу загалом та до Єдиного цифрового ринку зокрема перебуває в активній фазі. Так, Угода про асоціацію питання штучного інтелекту не охоплює та ці питання не відносяться до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Але так само Угодою про асоціацію не охоплюється й імплементація GDPR в Україні, що абсолютно не заважає профільному міністерству дивитися у цей бік під гаслом повної інтеграції до Єдиного цифрового ринку Європейського Союзу.
І ось у межах узгодження із заінтересованими органами згаданої концепції проекту закону про штучний інтелект профільному міністерству зауважили на це та воно вичавило з себе твердження про необхідність відповідності дослідження, розробки, впровадження та використання технологій штучного інтелекту кращим практикам Європейського Союзу.
Може підхід Європейського Союзу до регулювання сфери штучного не є найкращім. Може в України свій шлях. Може профільне міністерство бачить кращі альтернативи. Не знаю. Але розглянути підхід Європейського Союзу й проаналізувати його з точки зору імплементації в Україні точно є сенс. Замість тисячі бюрократичних кліше у супровідних документах до концепції проекту закону про штучний інтелект, коли вона подається на розгляд уряду через місяць після того, як його регламент змінився настільки, що розгляд концепцій проектів законів урядом вже взагалі не передбачений.
І цей підхід Європейського Союзу цілком може стати перспективою регулювання.
Тим більш, що цей підхід вже вийшов за межі концептуальних документів та внесений Європейською Комісією на розгляд Європейського Парламенту у вигляді проекту Закону про штучний інтелект*, співставного з тим самим GDPR.
Тим більш, що цей акт потенційно поширюватиметься на гравців з України. Адже провайдери, що виводять систему штучного інтелекту на ринок або вводять її в експлуатацію в Європейському Союзі підпадатимуть під його дію незалежно від того, засновані вони у межах Європейського Союзу чи у третіх країнах. А провайдери й користувачі систем штучного інтелекту, що розташовані у третіх країнах, підпадатимуть під його дію у випадках, коли результати цих систем використовуються в Європейському Союзі. Причому, для державних органів виключення не робитиметься; якщо тільки не йдеться про міжнародну угоду з питань співробітництва у сфері суддівства й правоохоронної діяльності.
